Щоденник.
Сьогодні збиралися з дитиною на виступ в музичну академію. Був форум бандуристів де мій бандурист зареєстрований для виступу.
Тривога, червоний. Нам треба виходити бо їхати через пів міста.
Сидимо чекаємо. Задаю питання: яка буде дорога, спокійна чи тривожна?
Відповідь 
.
Добре. Все буде спокійно. Чекаємо.
Наступне питання: як мій бандурист виступить, що очікувати?
😳 Цікаво. Чого б це? Твір знає, вже за нього отримував номінацію 1 місце. Грає твір “Їхав козак за Дунай”
Посміхнулась, подякувала картам. Подивимось.
В підсумку. Доїхали добре. Виступив теж гарно як і очікувала. Не хвилювався.
І в закінчення форуму, після того як сфоткали я вже сховала диплом і іграшку в сумку. Кличуть фотографуватися всіх разом на сцені. Такий собі натовп на сцені. Диплом дала в руки а про іграшку забула. Мій красень підбігає, очи вже мокрі…щось хоче щоб я віддала 🙄 а я не розумію що…
А ця іграшка ні на що не схожа. Якийсь жолудь з гілочками 😄
Фух, встигла зрозуміти.
От кажуть що коли дитина плаче то руйнуються світи. Якісь були хвилювання не пов’язані з виступом а з завершенням церемонії.
Цікаво карти це показали.
