Балада: “Крок у Небесну Лазур”
(Стиль: Світлий фолк, звучання бандури та сопілки)
(Куплет 1: Малькут)
На межі землі, де роса як кришталь,
Блазень стоїть, дивиться в даль.
Торба за плечима, в руках біла квітка,
Малькут прощає — шлях стелиться швидко.
Він робить крок, де немає опори,
Але під ногами — сонячні гори.
(Приспів)
Ой, лети, Блазню, по сходах ясних,
Серед світів золотих і святих!
Дерево Світла гілки здіймає,
Кожна Сефіра вогнем розквітає.
Нуль — це початок, і нуль — це поріг,
Сяйво Небес лягло біля ніг.
(Куплет 2: Тіферет)
Місяць Єсод дав срібне весло,
В сонячний центр його занесло.
В серці Тіферет — краса неозора,
Там розчиняється смуток і горе.
Одяг картатий став золотим,
Блазень сміється, він став неземним.
(Куплет 3: Кетер)
Вище і вище, де мудрість німа,
Там, де ні тіні, ні ночі нема.
Кетер — корона, білий алмаз,
Часу немає, є тільки “зараз”.
Блазень зникає у світлі буття,
Він — це і є нескінченне життя.
(Фінал)
Тільки сопілка в небі лунає…
Той, хто все втратив — Всесвіт тримає.
Візуальний опис (для вашої уяви):
Ніякої темряви. Безмежне блакитне небо, по якому розсипані сяючі золоті сфери (Сефіри), з’єднані променями світла. Блазень у яскравому жовто-білому вбранні легко йде по повітрю, тримаючи в руці квітку, що випромінює м’яке біле сяйво.
