Продовжуємо музичну подорож по Арканам
ІІ Аркан — Верховна Жриця (Папесса).
Якщо Маг — це активна воля, то Жриця — це священна тиша, інтуїція та глибинні води підсвідомості.
II Аркан як символ Божественної Природи, пасивного начала, яке сприймає волю Мага, щоб дати їй форму. Це «Брама Святилища».
- Постать Жриці: Вона сидить між двома колонами. Вона спокійна, її погляд спрямований у вічність. Вона — хранителька таємниць, які не можна вимовити словами.
- Дві Колони (Яхін і Боаз): Біла та чорна. Вони символізують дуальність світу: світло і тінь, мужність і жіночність, життя і смерть. Жриця сидить посередині, будучи точкою рівноваги.
- Завіса:За її спиною висить завіса, прикрашена пальмами та гранатами. Вона закриває вхід до внутрішнього святилища Духу. Тільки той, хто пізнав Жрицю, може пройти далі.
- Сувій (Тора):У неї на колінах — напіввідкритий сувій. Це вищий закон, езотеричне знання, яке відкривається лише через інтуїцію, а не через логіку.
- Місяць:Під її ногами — молодий місяць, а на голові — діадема з місячними фазами. Це символ панування над нічними водами підсвідомості.
Балада: «Жриця: Таємниця Срібної Завіси»
(Аркан II)
(Стиль: Містичний фолк. Глибоке, «мерехтливе» звучання бандури, оксамитова низька сопілка, ефект луни, немов у храмі)
(Куплет 1: Біля Брами)
Маг замовк, і вогонь став прозорим склом,
Блазень йде, де завіса зоріє сріблом.
Дві колони стоять: мов ніч і мов день,
Тут немає гучних і відвертих пісень.
Між світлом і тінню, де тиша густа,
Сидить нерухома Жриця свята.
Вона — це мовчання, вона — це закон,
Що вище за слово і вище за сон.
(Приспів)
Ой, Місяцю-князю, під ноги лягай,
Таємну завісу мені відкривай!
Що в сувої приховано — знає лиш та,
Чия душа мудра, німа і чиста.
Між «Так» і між «Ні» пролягає межа,
Там істину п’є невмируща душа.
(Куплет 2: Сувій і Завіса)
На колінах сувій — то пам’ять віків,
Шепіт забутих, святих молитов.
За спиною гранати й пальмове гілля,
Там сховане духу ясне довкілля.
Вона не воліє, вона — лиш приймає,
Як чисте свічадо, весь світ відбиває.
Знання не в думках, а у серця битті,
В глибокій, незримій, нічній самоті.
(Куплет 3: Рівновага)
О Мати природи, о пасивна глибінь,
Ти кличеш у спокій, ти кличеш у тінь.
Щоб Маг міг творити — ти маєш відчути,
Щоб зерно зійшло — треба в землю заснути.
Вона — то брама, вона — то поріг,
Де Блазень від пилу омив свій ніг.
У сяйві корони — три фази буття:
Минуле, теперішнє і майбуття.
(Фінал)
Лиш струни бандури… мов краплі води…
У тишу за Жрицею тихо іди.
Особливості звучання «Папесси»:
Інструментал: Бандура звучат дуже прозоро, з використанням флажолетів (високих, «кришталевих» звуків), що створюють ефект мерехтіння світла на срібній завісі.
Сопілка звучить низькою, оксамитовою, але її мелодія завжди прагнутиме вгору.
Атмосфера: Медитативна, з великим простором (реверберацією), немов звук розлітається під високими куполами храму. Жодних різких рухів — лише плавний рух душі до світла.
Вокал: Ефірний, майже невагомий жіночий голос, що веде за собою крізь тишу.
https://g.co/gemini/share/ddc464429842
